Днями у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за підтримки Головного управління по роботі з особовим складом Генерального штабу відбулися чергові зустрічі провідних офіцерів та науковців Соціально-психологічного центру та Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України зі студентами військового факультету та слухачами інституту, які проходять підготовку за фахом військової психології та політології.

Основною метою зустрічей ставиться, перш за все, передавання молоді практичного досвіду роботи з особовим складом підрозділів, набутого військовими спеціалістами в бойових умовах.

Дуже цікавими і змістовними стали виступи полковника Грилюка С.М. начальника СПЦ ЗС України, капітана Іноземцевої В.В. офіцера цієї військової установи та старшого наукового співробітника НДЦ ГП ЗС України, працівника інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України кандидата психологічних наук Царенко Л.Г.

В їх виступах повсякчас підкреслювалося, що головним фактором, який впливає на якість та ефективність виконання бойових завдань є рівень морально-психологічної готовності та стійкості військовослужбовців, особливо в складних та екстремальних умовах обстановки, у тому числі без своєчасного та належного матеріально-технічного та медичного забезпечення, при наявності значних санітарних втрат особового складу.

“Саме відновленню належного морально-психологічного стану військовослужбовців, наданню психологічної допомоги тим, які мають первинні ознаки пост травматичного стресового розладу (ПТСР), підтриманню їх постійної морально-психологічної готовності до боюприділяється головна увага в роботі з підлеглими”, – наголошувалося полковником Сергієм Грилюком.

Капітаном Віталіною Іноземцевою (доречі – однієї з кращих випускниць нашого Військового інституту 2010 року за фахом “військової психології”) було запропоновано уніфікований алгоритм проведення психологічної роботи у підрозділах, що виконують завдання за призначенням. Він передбачає:

здійснення діагностичних заходів через вивчення соціально-побутових проблем та запитів;визначення рівня психоемоційного стану військовослужбовців (ознаки та рівень ПТСР, депресивні стани);

проведення тренінгів психофізичної регуляції, спрямованих на психологічний вивід військовослужбовців з кризових станів та ситуацій; надання першої психологічної допомоги (військовослужбовцям, які мають поранення, перебувають у стані шоку, стресу, ступору); навчання навичкам самодопомоги та взаємодопомоги для зниження посттравматичних факторів; профілактика ПТСР;

індивідуальна терапевтична робота з особовим складом за напрямком попередження розвитку ПТСР. За необхідності організація роботи  тематичних терапевтичних груп (наприклад, вихід з депресії, панічних атак, робота з флеш беками, тривожними розладами тощо).

Крім того, проводиться робота з командирами та іншими посадовими особами щодо аналізу діяльності за напрямком психологічного забезпечення, формуються рекомендації з організації роботи з особовим складом.

“Такий підхід в умовах обмеження часу на психологічну роботу,” – як зазначила капітан В.Іноземцева, – “в цілому дозволяє значно швидше та ефективніше забезпечувати бойову готовність особового складу підрозділів”.

Разом з тим вона зазначила, що дуже важливо усім офіцерам, сержантам і солдатам вміти швидко надавати першу медичну допомогу при пораненні, винести з поля бою товариша, який зазнав ушкодження, користуватися обезболювальними лікарськими засобами з аптечки, накладати шини на поранені кінцівки. Адже від правильно наданої першої меддопомоги залежить подальший стан здоров’я військового, його позитивне лікування.

За словами начальника СПЦ ЗС України: “До проведення заходів психологічного відновлення особового складу, роботи з сім’ями загиблих військовослужбовців, пораненими проведено організаційну роботу та активно залучаються фахівці громадського об’єднання “Асоціація психологів подолання кризових станів України”, що об’єднує усі області України, психологів-волонтерів, представників наукових установ.

Водночас, нами організовано взаємодію з представниками ОБСЄ, Ізраїлю та Канади щодо навчання військових фахівців формам та методам психологічної реабілітації.

На наше переконання, першочергової соціально-психологічної адаптації потребують військовослужбовці, які отримали важкі поранення (каліцтва), інші ушкодження здоров’я, що супроводжуються психологічним стражданням, зміною соціального оточення, звичного способу життя.

Тому, командуванню військових частин надаються рекомендації стосовно переорієнтації системи військово-соціальної роботи, передбачивши широке коло організаційних, правових, соціальних та психологічних заходів, переважно спрямованих на надання адресної допомоги конкретним військовослужбовцям та членам їх сімей, які її потребують із обов’язковим залученням можливостей органів місцевої влади, громадських та релігійних організацій, волонтерського руху.

Для належної координації та взаємодії у цій діяльності керівництвом Збройних Сил було запропоновано створення Колл-центрів в усіх областях України у т.ч. Київській міській державній адміністрації, а також регіональних Центрів з адаптації та реабілітації”.

Треба зазначити, що ці практичні виступи, а по суті – безцінні поради військових фахівців з великою вдячністю були сприйняті аудиторією та викладацьким складом Військового інституту й військового факультету, адже почуте з першоджерел завжди цікаве і достовірне, спонукає до системного усвідомлення, значно поглиблює практичний досвід кожного з нас.