І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива!
                     Анатолій Хромов.

Сімдесят три роки минуло з того часу, як відгриміли салюти на честь перемоги над лютим ворогом у найкривавіший війні ХХ століття.

Курсанти військового інституту завжди пам`ятають про тих, хто стійко і хоробро захищали нашу Батьківщину, боролись за мирне небо над головою, про тих, хто сміливо і відважно йшли в бій за майбутнє.

З нагоди святкування Дня пам`яті та примирення курсанти завітали у гості до учасника Другої світової війни, героя нашої країни Дрампеля Олександра Олександровича.

На передодні Дня пам`яті та примирення, що святкується в Україні 8 травня, курсанти нашого інституту виявили бажання висловити подяку ветерану Другої світової війни Дремпелю Олександру Олександровичу. Війна забрала до своїх лав хлопця у 20- ти річному віці. Спочатку воював на Першому українському фронті, згодом потрапив до Особливого гвардійського полку. У його складі від фашистських загарбників Олександр Олександрович звільняв Польщу, Україну,Чехословаччину й Австрію. В Німеччині на річці Ельба, недалеко від міста Галяча  дислокувалася військова частина, у якій служив юнак. На тому березі річки, розміщувалися американці, які ділилися своїм досвідом з нашими захисниками.  Ветеран згадує, що найважче за всю війну для його полку була оборона Чехословаччини й Австрії. Зі сльозами на очах згадує Олександр Олександрович 20 травня 1946 року, коли перебуваючи в Відні, воякам оголосили ротацію і вони повернулися на рідну Рівненську землю.

Два ордени Олександр Олександрович отримав під час війни, а нагороду "За Мужість" уже в післявоєнний час. Нині груди захисника прикрашає величезна кількість орденів і медалей.

В свою чергу ми хочемо побажати нашому герою міцного здоров`я та довгих років життя!

Гаврилюк Олена
Могилевська Валерія